www.kievfishka.com.ua

Студент КНУ імені Тараса Шевченка Микитюк Денис, який показав досить добрий результат, поділиться з нами своїми враженнями.

Денисе, розкажи, будь ласка, як пройшли змагання з новусу:

Як довго готувався до самих змагань та з ким?

Саме до Х етапу кубка світу серйозно готувався останні кілька місяців, після того, як точно вирішив, що поїду. Ходив практично щодня (навіть по суботах) у спорткомплекс, відпрацьовував різні удари та виконував вправи по 2-4 години. А у понеділок бувало з 2 до 9 займався. Готувався з тренером Федоренком Анатолієм Миколайовичем, з президентом федерації Лісовенком Іваном Івановичем і з деякими хлопцями з КНУ, але все ж таки більшу частину часу брав у Анатолія Миколайовича столик і один відпрацьовував різні удари, щоб не грати, а суто тренуватися і підвищувати майстерність.

Як тебе (вас) приймали?

Прийняли чудово. Реєстрація була дуже швидкою та простою. На самих змаганнях була перерва на обід плюс весь час були доступні чаї, кава та печиво.

Якою була атмосфера?

Атмосфера відмінна, всі дуже доброзичливі (за винятком одного дідуся, який заважав грати і виводив із себе, але такі унікуми, напевно, скрізь є), багато профі ділилися своїми секретами, російська делегація пригощала домашньою випічкою, пригашала до себе інші турніри, багато цікавилися як я їхатиму до Риги з Валмієри і пропонували підвезти, адже їм було по дорозі.

Що найбільше здивувало, чи сподобалося на змаганнях?

На цьому турнірі було близько 200 учасників, так що першим здивуванням було побачити одразу сотню столів, раніше не доводилося бачити їх так багато відразу, та ще й в одному приміщенні. Ще приємно здивувало, що багато профі із задоволенням ділилися майстерністю, показували цікаві вправи та різні удари, яких я не бачив раніше. Ще сподобалося, що першого дня, після кількох грі до мене підійшов інший гравець і сказав, що хоче зіграти зі мною завтра в парі. Начебто нічого особливого, але коли на міжнародному турнірі профі каже, що хоче зіграти з тобою в парі це шалено приємно.

Який результат показав?

Ми потрапили до ТОП-30. Мені казали, що Х етап має бути одним із найскладніших, але мені після цього ще більше захотілося розпочати саме з нього. Адже так одразу знатимеш рівень гри найтоповіших гравців і будеш готовий до всього на майбутніх турнірах.

Щось виніс собі на майбутнє?

Так, причому набагато більше, ніж очікував. Коли я їхав, то не думав, що найкращі гравці із задоволенням будуть готові показати свої особливі удари та розповісти про різні хитрощі. Виявляється, більшість ділиться своїм досвідом, так що в результаті після турніру дійсно виносиш для себе багато нового.

Чи встиг подивитися місто?

У цьому плані мені пощастило. Думав, що не встигну, адже часу було замало, та й не знав, що варто відвідати насамперед, але в Ризі познайомився з двома чудовими дівчатами з КНУ – Рита склала чудовий маршрут і в результаті я не просто трохи подивився місто, але встиг навіть побачити всі головні визначні пам'ятки.

Чи збираєшся ти брати участь у наступних змаганнях?

Однозначно ТАК!

Ти запропонував би своїм друзям, знайомим гру «Новус»?

Так, і на те є кілька причин: по-перше гра дійсно цікава, крім цього завжди цікаво відкривати для себе щось нове ну і, що не мало важливо, ця гра має таку різноманітність правил, що точно довгий час не дасть занудьгувати , особливо у парній грі.

(І ще: як давно граєш, чому?)

Граю із другого семестру другого курсу, тобто вже 2 роки. Шлях до новуса був довгим. Насправді в школі я займався спортивною акробатикою, але коли вступив до КНУ, виявилося, що тут у спорткомплексі немає ні м'якої, ні твердої, ні фібергласової доріжки для акробатів та гімнастів, немає ні спортивного квадрата, ні лонж, ні батута з поролоновою ямою. Загалом гімнастикою та акробатикою тут серйозно не позаймаєшся. Зрештою вирішив піти на якусь іншу секцію і спочатку пішов на настільний теніс, адже про новус мені тоді нічого не було відомо. З настільним тенісом не склалося, у нас не було тенісу як такого, натомість майже всю пару була розминка з безліччю дурних і не зв'язкових між собою вправ, а самому тенісу нас не вчили, максимум ми самі могли просто пограти у теніс без будь-якого професійного. зростання. Незабаром через жахливе викладання на тенісі я зовсім перестав відвідувати спорткомплекс, але коли заходив туди зрідка на другому курсі почав помічати цікаву секцію, де хлопці грали в більярд. Найголовнішим для мене на той момент було, що я побачив, як там тренер їх реально вчив, показував різні вправи, різні удари і сам чудово грав. Тоді я подумав, що сюди є сенс ходити, тут можуть щось навчити і вирішив спробувати зіграти. Далі гра швидко сподобалася, хоч одразу у мене практично нічого і не виходило, потім перевівся на новус, Анатолій Миколайович зміг повернути в мене бажання знову відвідувати спорткомплекс. Я почав регулярно ходити на заняття, потім продовжив ходити і коли фізкультури вже не було у розкладі для обов'язкового відвідування. Ну а зараз їжджу на міжнародні турніри та знаю, що це лише початок!

Діана Сергєєва,
студентка 2 курсу інституту філології
університету ім. Тараса Шевченка.